Професія слідчого – це його покликання

    Професія слідчого – це його покликання

    Ми не повинні забувати наших старших колег, які пройшли через пекло Великої Вітчизняної війни, і після цього віддали значну частину свого життя служінню закону у той нелегкий час.

   Прикладом цьому є Казмірук Петро Аполлонович, який 30 років свого життя віддав роботі слідчого прокуратури Підволочиського району Тернопільської області.

    Петро Аполлонович народився у 1914 році, у 1941 році в складі військової частини міста Вінниці приймав участь у боях з німецькими загарбниками, був поранений. З 1943 по 1944 рік перебував у  партизанському загоні, а 21 серпня 1944 року наказом прокурора Тернопільської області Тищенка О.Ф. призначений народним слідчим Підволочиського району. На цій посаді Петро Аполлонович пропрацював до 08 липня 1974 року.

    Був нагороджений медаллю «За перемогу над Германією», неодноразово заохочувався прокурором області, прокурором республіки та Генеральним прокурором. Помер Казмірук П.А. 10 травня 1999 року.

    До останнього дня свого життя він залишався чудовою, веселою, життєрадісною людиною.

    Приймав активну участь у житті прокуратури і після виходу на пенсію.

    Як пригадують працівники прокуратури Підволочиського району, які працюють на даний час, Петро Аполлонович майже щоденно навідувався у прокуратуру району, цікавився новинами у законодавстві, спілкувався з молодими спеціалістами, вітав усіх працівників прокуратури з днем народження та дарував виготовлені своїми руками листівки з власними привітаннями, розповідав про цікаві випадки зі своєї слідчої практики. А розповісти він мав що.

    У слідчого у післявоєнний час не було комп’ютерної техніки, засобів пересування та зв’язку, однак це ніяк не впливало на результати роботи.

   Тільки упродовж 1947  року та першого кварталу 1948 року ним було завершено розслідуванням 106 кримінальних справ, значна частина з яких складали тяжкі та особливо тяжкі злочини, зокрема вбивства.

    Наприклад, розповідав Петро Аполлонович як взимку 1956 року отримавши повідомлення про виявлення трупа, виїхав на місце події та провів детальний огляд. Вбитим виявився місцевий лісник, на його одязі знайдено декілька волосин, а біля нього сліди коней.

    Шляхом кропіткої роботи Казмірук П.А. з’ясував хто саме з колгоспників прилеглих сіл відлучався в переддень вбивства і на яких конях. Ним уважно був оглянутий одяг цих осіб. На одязі одного з них виявлені сліди крові. Експертиза встановила, що кров по групі співпадає з кров’ю вбитого, а волосся, виявлене на одязі трупа, належить підозрюваному.

    Таким чином, шляхом детального огляду місця події і ґрунтовного збору доказів Казміруком П.А. було встановлено, що вбивство лісника вчинили троє місцевих жителів з метою приховати факт крадіжки лісу.

    Таких прикладів з життєвого досвіду Петра Аполлоновича можна навести безліч.

    Він завжди щиро ділився досвідом з товаришами по роботі, виступав на семінарах. Про його досвід розповідалося на сторінках «Слідчої практики».

   Петро Аполонович говорив: «Подобається мені професія слідчого, подобається тим, що завжди відчуваю себе на передньому краї боротьби за утвердження закону».

    А ще Петро Аполлонович після виходу на пенсію і до останнього дня свого життя вів календар погоди, у який записував усі свої спостереження і, як правило, його прогнози збувалися.

    Багато часу минуло з тої пори, однак  ми не повинні забувати тих працівників, які були і будуть взірцем у нашій нелегкій роботі.

 

    Відділ роботи з кадрами

    прокуратури області